Вівторок, 10.12.2024, 12:48
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Бібліотека-філія с.Карпилівка


Меню сайту
Форма входу
Пошук
Календар
«  Грудень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 94

Друзі сайту




Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сорока Таїса Вікторівна

Сорока Таїса Вікторівна
 
Усім привіт

      Я Сорока Таїса Вікторівна, навчаюсь в 11 класі, мені 16 років. Слухаю переважно музику Юрія Шатунова, улюблена письменниця – Агата Крісті, письменник – Бені Андерсен.

    Читаю вірші переважно: Лідії Рибенко, Яни Климентович і Василя Басараби.

     Народилася на Рівненщині в селі Карпилівка, 4 лютого 1999 року.

    З дитинства люблю складати вірші.

     В молодших класах я складала вірші до теми уроку і отримувала чудові оцінки.

    Тепер у вільний час я сиджу у садку і складаю шедеври, декілька з цих віршиків ви можете прочитати.


Присвячується загиблим на майдані січня 2014 року

Зруйнували Україну,

Ми наклали квітів,

Убивали ви невинних,

Братів й сестер в заповіті,

По приказу зла тирана,

Ви готові все робити,

Куди палець вождь покаже,

Того зразу вбити,

Страшенна ніч у січні була,

Злягло їх більше сорока,

«Небесну сотню» , вітер в небо зносить ,

А ніч така тривожна і сумна,

Не вірить мама і ніхто не вірить,

Що не вернеться більше він,

Героєм став він на майдані,

Один із сотні мамин син,

Загинув за свою країну,

Щоб нині вільні ми жили,

Щоб була вільна Україна,

А ми були її дітьми.

 

Війна

Їй 22 красива і вільна,

Вона така у нас одна,

А ворог заздрить і лютує

І от тепер у нас війна.

Та хіба це розумно,

Воювати із тими,

Із ким є спільна кров,

Нащо вам лужі крові,

Діти без тата, та так

Багато ворогів,

Ті сльози та слова прокляття,

Вбитих морально матерів,

Хіба ви не люди?

Чи не маєте мами,

А може самі прийдете в гробах.

В тварини часом більш любові,

А ви утратили весь страх,

Та ми у 45 йшли разом проти зла,

Тепер скажи мій брате,

Навіщо Нам Війна?

 

Бумеранг

Життя – це бумеранг,

Сказали мені люди,

Як зробиш кому зло,

То сам у злі і будеш,

Все добре чи погане,

Про що в житті ідеться,

То рано чи пізно,

Тобі воно вернеться.

 

Батькам

Цініть батьків,

Коли є кого цінити,

Ще доки чутно подих,

І  видно к ліпок вій,

Для них назавжди ,

Будемо ми діти,

Навіть, як матимеш дітей,

Вони одні, хто завжди пробачають,

Зла не тримають на тебе,

Так щиро діток кохають,

Що не жаліють ні життя, ані себе.

 

Я хочу

Мені не все одно… Чи житиме держава,

Мені не все одно… Чи помиратимуть брати,

Чи убивати будуть українців,

Чи нищитимуть землю вороги…

 

Я хочу жити в вільній Україні,

В країні в якій жив Тарас,

В країні де привітні люди,

Де нема сварок через газ.

 

Я хочу жити в Україні

Яку оспівують в піснях,

Я хочу чути пташок в небі,

І відчувати мир, не страх.

 

Я хочу дякувати Богу,

Що Україну він беріг,

Щоб зимою сніг був білий,

І кров не падала на сніг!!!

 
* * *
Коли прийшло мені 12 років,
Коли минула та година,
Та за столом одним широким,
Зібралася уся родина.
 
І подарунків, частувань
Немає меж а де ж мій тато,
Мамо, тато, де ж?
І тут відкрились вхідні двері,
Зайшла Павлина, Лара, Ері,
За ними татко мій увійшов,
До стільчика мого він підійшов,
А потім біля мене рядом сів,
І білий букет квітів він вручив.
 
 
* * *
Добро чи зло - твій друже вибір,
Добро чи зло - це ритм життя,
Добро чи зло відкриє радість,
Відкриє радість - майбуття.
 
А я устану і піду у гай зеленої розлуки,
Здається ніби наяву пропало зло, пропали муки,
Неначе сонце яскравій сіяти почало,
Любові Божої з небес земне творіння кожне ждало.
 
А я немов малий поет,
Дванадцять років лише маю,
В житті малюю свій портрет,
І чорні й білі фарби маю.
 
 
* * *
Оберігай мій друг природу,
Мурашник ти огороди,
Коли п'єш у лісі воду,
То дай і спраглому води.
 
Ось подивись на ці дерева,
Ось подивись на ці кущі,
У лісі гарна й костерева,
Коли намочать її дощі.
 
А влітку , як зайдеш у ліс,
Хоча нема там риб,
Зате красується у лісі,
Наш український білий гриб
 
 
Життя
Життя маленької людини,
Життя багатія,
Любові радісної дитини,
Ти знаєш одне тяжке життя,
 
Що проведе життя стежину,
Тоненьким смичком обів'є людину,
У світі є двоє морок,
Добро і зло, щоденне життя без зірок.
 
 
* * *
Зупинись людино
Подивись кругом,
Хоч весна надворі,
Вітер бережком.
 
Засміється сонце
Вийде із за хмар,
Загляне у віконце,
Зайде за димар.
 
Розпогодять небо,
Білі хмарочки,
З сутінком виходять,
Хмарки в крапочки.
 
 
* * *
Кожен в тому краї щастя Боже має,
А дітей послушних Бог благословляє,
Кожен хто покличе, Господа Ісуса,
Той на коліна стане, Боже, я молюся,
 
Та нехай із неба ангели співають,
Пісеньку для Бога і ти заспівай,
Смуток і тривогу, з ним перемагай.
 
 
Весна
У Веселиків, о радість,
Ватажок у них встає,
"Друзі, друзі всі радійте,
Бо весна вже настає,
Всі шикуйтеся ключами,
І летіть додом скоріш,
Бо за морем нас чекає,
Рідний край і рідний дім.
Нумо друзі, час летіти
Нема часу вже гостити!
 
 
Літо
Так сонечко світить,
Так сонце пече,
Бо це просто літо,
Все нам принесе.
 
І яблука й вишні,
Квасолю й горох,
Всі овочі й фрукти,
Занесемо ми в льох.
 
А потім зберемось на річку підемо,
Купатись ми будем,
І замки ліпить,
І будем сміятись, і будем ми жить.
 
 
Осінь
Останнє листя вже опало
І гомін диких журавлів,
Вони летіли і з сумом знали,
Що покидають рідний дім,
 
Прощаючи вони курличуть,
Прощаючись не назавжди,
І літечко з собою кличуть,
А ми благаємо зажди.
 
Вже листя золоте опало,
Вже груші голі скрізь стоять,
Неначе соромно їм стало,
Вони стулились і дрижать.
 
 
Зима
Зима наступила.
Всю землю білим снігом укрила.
Качають діти сніговички,
І ліплять замки високі,
Катаються гринжолами з гори,
І падають обличчям до гори.