|
Середа, 24.04.2024, 11:37 Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Бібліотека-філія с.Карпилівка | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Лук'янчук Катерина СергіївнаЛук'янчук Катерина Сергіївна  Катруся учениця 6-Б класу Карпилівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, старанна, чуйна, доброзичлива, має багато друзів з якими дуже любить розважатися та готуватись до уроків. А ще Катруся дуже любить писати вірші, і майже весь свій вільний час віддає саме цьому заняттю. А щоб Ви змогли оцінити її талант, ми пропонуємо Вам вірші юної поетеси. Україна Кожна дитина знає, Що кращої Батьківщини На Землі немає. Кожний дорослий знає, Що ріднішої землі У світі немає. Кожна дівчина чи хлопець знають, Що щедрішої землі такої Ні білоруси, ні росіяни не мають. Всі дорослі знають, Що красивішої землі Жодні народи не знають. А ця земля - країна - Це наша Батьківщина І зветься - Україна! Ким бути Запитав сьогодні тато Школяра Миколу: -Ким синочку, хочеш стати Як закінчиш школу? -План давно я, тату, маю, Правди ніде діти І себе уявляю Міністром освіти. Макаренко на портреті Телефони, вази Сиджу собі в кабінеті І пишу накази. Мене б діти пам'ятали дуже довгі роки Бо я збільшив би перерви И скоротив уроки. Пори року Зима, весна, літо, осінь Усі вони дуже різні, Але у них однакова синя просинь І всі вони дуже сумлінні Одна із них - схожа на бабусю. Друга - на матусю Третя - на молодицю, Четверта - на сестрицю Перша - холодом, морозом віє, Друга - кригу розогріє, Третя - спекою домага, Четверта - дощем докуча. І дуже вони схожі На одну добу: Зима - це ніч, Весна - це ранок. Літо - це день, Осінь - це вечір. Зимою ми відпочиваємо, І ніччю також спочиваємо. Весною ми працюємо, І ранком не лінуємо Літом - працюємо в самому розпалі І днем у нас немає печалі Осінню також працюємо Ну і ввечері не байдикуємо. І кожна з них Для людей корисна Зима - для спочинку, Весна - для роботи, Літо - для великої праці Осінь - не для нероб А на наступне літо приходь до нас ізнову, Адже тоді на тебе буде знову ждати подарунок Ось такі вони - зима, весна, літо, осінь. Зимонька-зима Листопадом золотим листя облетіло, У далекі краї птаство полетіло. Холодний, морозний вітер з півночі повиває, Із-за гір високих зима-зимонька насуває. Морозцем сріблистим травичку покриває. Хмари чорні з усіх сторін на небо наганяє. Щоб земелька рідна не замерзала, Чистий білий сніжок зимонька послала. Тече, спочиває голубока річка, Тягнеться далеко її синя стрічка Та щоб дітям зимою сумно не було, Просить річка зиму: "Поклади на мене скло" Дерева, кущики, травицю вкрила інеєм зима. І все це, що твориться зимою робить вона одна. Дуже люблять зимоньку діти. Куди ж нам без неї Як же нам жити? Як будемо в сніжки Як гратись? Як ми санчатами Будем кататись? Ось чому діти люблять зиму Добрій, щедрій, милій дякую сьогодні. Весна Весна приходить - струмок бринить, як весна засміється - в природі чудо стається. Розцвітають квіти зеленіють трави і радіють діти що всі квіти встали. Прокинулись тваринки - бо побачили рослинки. Повилітали бджоли, наче діти з школи. Тріскає лід на канві і це робиться на ставі біжать струмки на всі кінці кажуть, що юної весни гінці. Та недовго весна буде на заміну літечко прибуде і в серці вона не в кожного буде бо її хтось таку чудову все-таки забуде. Літо Літо, літечко тепленьке, Яке ж ти любе й хорошеньке, Тебе ми ждем із нетерпінням, Із теплом, радістю й цвітінням. Ти яскраве сонечко Завжди нам несеш. Заглядаєш у віконечко І на подвір'я звеш Ми весело радіємо Твоєму приходу І квітами засіємо Для тебе довгую дорогу На полях працюємо З піснею на вустах, Ніколи не сумуємо В роботі на полях Веселощів багато Ти для нас несеш І для нас - це велике свято, Коли ти прийдеш Зплетем малесенький віночок Для тебе миле літо Й повісим на кілочок, А ще до нього підчепимо дзвіночок Приймеш наш подарунок Літечко миленьке, А на наступне літо приходь до нас знову, Адже тоді на тебе буде знову ждати подарунок. Осінь Золотиста осінь наступила, На дуб листочки засвітила, Журавлі у теплі краї відлітають. І тепер у гаї вони не співають Під віконцем синім, калина багряніє, А над нею сонце вже не гріє. Люди на полях працюють, Грибники у лісі на гриби полюють. Із дере з садових листя облітає І тепер ніхто під них вже не сідає. Високе над нами небо похмуріло, І над моєю головою листя полетіло. На вулицях просторих вже ніхто не грає, Тільки по них гордо вітер пролітає. Час від часу в небі дощик хлюпотить, На крилах золотиста осінь високо летить. Пензликом чарівним осінь фарби вибирає Рідний наш лісочок золотом прикрашає. Журавлина у болоті червоніє, Очерет над не о височіє. На травичці високій морозець біліє День ясний і сумний меншає. Ніченька темна і холодна більшає, На заміну осені зимонька прийде І річечка швиденька хутко замре. Діти поній весело будуть пролітать, А їй річці бідненькій вєсни треба дожидать. Річка Тече собі сумненька річка. Тягнеться далеко, мов довжелезна стрічка, А над нею верби похилились, І через річку милу вони також засмутились. Запитав був раз її вітер буйний, Чом вона така чудова сумує, А річка його теж запитала: "Чом він такий чуйний", Але від відповіді ніде було ховатись і відповідає: "Сумую я, тому що вся моя рідня Протікає від мене далеко, А я течу собі тут одна Невесела, самотня" Дав вітер чуйний їй пораду. Але вона не зуміла дати йому раду, І так тече собі одна Невесела і сумна.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Рокитнівська ЦСПШБ © 2024 ¦ Розробка та дизайн: Іван Соколов Хостинг від uCoz | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
