Україно
Україно моя мила
Не твоя вина.
Ти ж нічого не зробила
Що почалась війна.
Україно! Україно!
Не твоя вина,
Що почалась війна.
Україно ти терпіла
Ворога свого.
Але вирішила прогнати
Ти геть його.
Ти його прогнала,
Із своєї землі,
А люди за тобою
Вінець перемоги несли.
Льва
Прямує річка Льва
На північну Русь.
Потім через кордон,
Йде у Білорусь.
Потім завертає
Вона у правий бік.
І у річку Дніпро
Прямує її стік.
Потім із Дніпром
Звертає вона.
І направляє хід,
Туди де Україна.
Рушник
Матінка моя рідненька,
Вишиває рушничка.
Недосипає ночі довгі,
Шиє для свого синка.
Червоні нитки на столі
Вже зникають потроху.
Мати шиє рушничка,
Для мене в дорогу.
Криниця
Земля така гаряча,
Така руда земля.
Старенький дідусь каже:
- Піди до журавля.
На ніс йому відерце
Візьму і причеплю.
Спущу його в криницю
Й водиці наберу.
Вода у цій криниці
Така смачна.
Ця криниця в нас
На село одна.
Стоїть вона на греблі
Нашого села.
Вона ще ніколи
В зневазі не була.
Така криниця мила
Життя усім дає.
І свій останній подих
Людям віддає.
Літо
Стала весна відступати
Настає літо.
Стало сонце припікати
Приспіває жито.
Настав вже червень.
Став великий день.
Сади стали дозрівати,
Дозріва женьшень.
Дозрівають вже суниці,
Й зеленіють вже чорниці.
Полуниці достигають ,
Акації розцвітають.
І вже липень завітав
І з Купайлом привітав.
Дав роботи нам багато
Щоб ми бралися за сапи.
Працьовитий у нас серпень,
Вигнав нас у поле.
Щоб ми бралися за серпи,
Щоб зробилось поле голе.